Перейти до вмісту
Словник Грінченка

струнка

Струнка, -ки, ж. 1) Ум. отъ струна. 2) Отгороженное мѣсто въ овечьемъ хлѣвѣ, гдѣ производится доеніе матокъ. Кобел. у. Устройство: два столба —пвлюхи, на нихъ сверху крыша — повірхник, посрединѣ горизонтально отъ одного столба до другого — побе́дрина, къ ней прибиты вертикально стоящія до́шки, на которыя опираются спины доящихъ, передъ каждой доской — сіде́ць — толстый столбикъ для сидѣнья. Шух. I. 185, 188, 192, 194.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 219.