стрілиця
Стрілиця, -ці, ж. 1) = стріла. Подай мені лука й три стрілиці. 2) Сапожная колодка (ступня). 3) Кряжъ. Воно, бач, гора б то; але по цей бік балка дуже глибом і по той бік теж; так він не балкою, а стрілицею побіг, бо, бач, рівно було. 4) Прорѣзанный каналъ на болотѣ. 5) Раст. Saggitaria saggitaefolia L.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 216.
Том 4, ст. 216.