стинатися

Стинатися, -ваюся, -єшся, сов. в. стятися, зітнуся, -нешся, гл. Вступать, вступить съ кѣмъ въ борьбу, въ бой, въ споръ, въ тяжбу, сразиться, сцѣпиться. Із ордою Супрун стявся. Н. п. Стявся з паном наш писарь. Черк. у. Били.... неприятеля всюди, де тілько стинались. К. ЧР. 311. Не стинайтесь, пани браття, з Наливайком близько. К. Досв. 9. Мася з матірю зуб на зуб стинається. Св. Л. 278.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 204.

Випадкові слова

Приточувати, -чую, -єш, сов. в. приточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Прибавлять, прибавить. Варвара ночі увірвала, а дня приточила. Ном. № 504. Приточу і я своє ім'я — нехай буде разом і твоє, і моє. О. 1861. VI. 59. 2) Пришивать, пришить для удлиненія. Ой гуць-гуці! сорочечки куці, — будем робити, щоб приточити. Ном. № 9259. 3) Приводить, привести (примѣры, цитаты). Приточимо приклади. О. 1862. І. 81.

повністю...

Гру́зьки́й, -а, -е. Топкій, вязкій. Була дороженька барзо грузька. АД. II. 37. Грузьке дно в річці.

повністю...

Посвітитися, -тимося, -титеся, гл. 1) Зажечься (во множествѣ). Мкр. Н. 25. Сами свічі посвітилися. Чуб. V. 837. 2) Зажечь огни. Було вже смерком, — по хатах вже посвітилися. Харьк.

повністю...