старшина
Старшина, -ни, ж. соб. 1) Начальство, начальники. Питала вона всеї старшини: чи не бачили сина сокола? Військова старшина порадилась і осадили Немірів облогою. 2) м. Волостной старшина. 3) Названіе короля трефъ при игрѣ въ цигана.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 199.
Том 4, ст. 199.