спрямити
Спрямити, -млю, -миш, гл. Выпрямить. І вже! не спрямить горбатого могила.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 191.
Том 4, ст. 191.