спочивати
Спочивати, -ва́ю, -єш, сов. в. спочити, -чину, -неш, гл. 1) Спать, почивать, выспаться. Хто по повні випиває, той під тином спочиває. 2) Отдыхать, отдохнуть. Ішов кобзарь до Київа та її сів спочивати. Да де я буваю, да де я літаю, — на калині спочиваю.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 187.
Том 4, ст. 187.