способний
Способний, -а, -е. = спосібний. На що воно способне, оце дерево? Підняв — дивлюсь, а воно способне, — тернути сірничок, то й є об віщо.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 186.
Том 4, ст. 186.