спороти
Спороти, -рю́, -реш, гл. 1) Вспороть, изрыть. Споров (могилу) плуг тяженький. 2) Высѣчь. Бодай кат споров.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 185.
Том 4, ст. 185.