спокутувати

Спокутувати, -тую, -єш, гл. — гріх. Искупить грѣхъ. Гріхи спокутувати. Ном. А ти гріх мій спокутуєш в людях сиротою. Шевч.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 183.

Випадкові слова

Свідчиця, -ці, ж. = свідка. Закр.

повністю...

Обдзьобати, обдзюба́ти. Cм. обдзьобувати.

повністю...

Зверете́нитися, -нюся, -нишся, гл. Закружиться, завертѣться. Таку ману пустив, шо я так на місці й зверететелась. Черк. у.

повністю...