винниця
Винниця, -ці, ж. 1) Винокурня. Міждо винниці і між броварниці пробіга. 2) Виноградникъ. 3) мн. ви́нниці, -ць. = порічки. Ум. ви́нничка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 173.
Том 1, ст. 173.