спішити

Спішити, -шу́, -ши́ш, гл. Спѣшить. Хто спішить, людей смішить. Ном. № 5581.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 179.

Випадкові слова

Тихісічко нар. = тихісінько. Шейк.

повністю...

Злиза́ти Cм. злизувати.

повністю...

Відпиватися, -ваюся, -єшся, сов. в. відпитися, відіп'юся, -єшся, гл. Напиваться, напиться вдоволь. Знайшли воду, не відіп'ються; тяжко вже їм і дихати. Кв. ІІ. 305.

повністю...