спасеник
Спасеник, -ка, м. 1) Спасающій свою душу, праведникъ, угодникъ. 2) Говѣльщикъ, спасающійся. Спасеники ідуть до церкви.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 173.
Том 4, ст. 173.