сопільник
Сопільник, -ка, м. Свирѣльщикъ. Ісус побачив сопільників.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 168.
Том 4, ст. 168.