скакун
Скакун, -на, м. 1) Прыгунъ. 2) Танцоръ. Маєш же дружбоньку скакуна? 3) Насѣк. Tetrix. 4) Ленъ-текучка, головки котораго лопаютъся на корню, роняя сѣмя. 5) Колесо въ колешні плуга, противоположное тому, которое идетъ въ бороздѣ; оно бываетъ часто безъ обода, съ однѣми спицами. Ум. скакунець, скакунчик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 130.
Том 4, ст. 130.