ситарь
Ситарь, -ря, м. Ситочникъ, дѣлающій сита. Ум. ситарчик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 123.
Том 4, ст. 123.