святиня
Святиня, -ні, ж. 1) Святыня. Знущались над Божою святинею. Святе слово — рідна мати: єсть ще святиня вища, Богові милійша — рідная Вкраїна. 2) Храмъ. Не построїш ти тут святині, бо ми тебе і задушим.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 111.
Том 4, ст. 111.