самотока
Самотока, -ки, ж. = самотека. Іди ж, каже, оціми пісками глибокими да річками самотоками. 2) То-же, что и витушка (Cм.), но нѣсколько сложнѣе устроенная, а именно: положенныхъ накрестъ палокъ — пере́хрестнів (бильця у витушки), здѣсь двѣ пары — внизу и вверху, и каждый верхній конецъ соединенъ съ соотвѣтствущимъ нижнимъ дощечкой съ зазубринами (зазубами) — ка́чкою ( = коник, -качечка у витушки); каждая такая пара соединенныхъ перехрестнів наз. єрмо; є́рма отдѣлены другъ отъ друга распоркой — розгоном; стержень, на кот. надѣты єрма, наз. сво́рень.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 101.
Том 4, ст. 101.