самосил
Самосил, -ла, м. 1) Самовластитель. Цей губернатор в губерні самосил. 2) Раст. Teucrium chamaedrys L.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 100.
Том 4, ст. 100.