рутяний
Рутяний, -а, -е. Изъ рути. Ой то ти втратиш віночка рутяного. Ум. рутяненький. Ізняв з мене вінець рутяненький.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 89.
Том 4, ст. 89.