розор I
Розор I, -ру, м. Разореніе. Дома усе в розор пішло, а він — сиди. Те поїли, те попили, те розібрали, того не догледіли — розор та й годі!
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 54.
Том 4, ст. 54.