розмова
Розмова, -ви, ж. Разговоръ, бесѣда. Тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Таке личко, такі й брови, тільки не такая до розмови. Въ пѣсняхъ часто въ приложеніи къ любимому человѣку въ смыслѣ: собесѣдникъ, собесѣдница. Вже я виїзжаю, любая розмово. Від моря до моря вбитая дорога, куди моя поїхала любая розмова. Ум. розмо́вонька, розмо́вочка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 52.
Том 4, ст. 52.