розинки
Розинки, -ків, м. мн. 1) = родзинки. 2) — продавати. Зѣвать по сторонамъ. По місту ходячи, розинків не продавай.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 46.
Том 4, ст. 46.