розвід
Розвід, -воду, м. 1) Разводъ, расплодъ. Курей і гусей на розвід дала. Ой одчиняй, наш паночку, новий двір, бо несем тобі віночка на розвід. 2) Разрывъ, ссора. Я ж тобі сказала при твоєму роду, щоб не було послі між нами розводу. 3) Порядокъ, толкъ. І сьому дала розвід, і тому дала розвід, а все розумно, все обачно.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 35.
Том 4, ст. 35.