розбувати

Розбувати, -ва́ю, -єш, сов. в. розбу́ти, -бу́ю, -єш, гл. Разувать, разуть. Ходи, милий, роздіну, розбую. Чуб. V. 615.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 33.

Випадкові слова

Догу́лювати, -люю, -єш, сов. в. догуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Догуливать, догулять. Що у батька да й одна дочка, да не дали люде да догуляти, русою косою да домаяти. Грин. ІІІ. 122.

повністю...

Падлюка, -ки, ж. 1) Ув. отъ падло. 2) м. Подлецъ. А який він чоловік? — Ат, падлюки шматок. Зміев. у.

повністю...

Покладливий, -а, -е. Покладливий, ласковый. Мирг. у., Ум. покладливе́нький. Г. Барв. 446.

повністю...