розборсати

Розборсати, -саю, -єш, гл. Распутать. Розборсати верівку, мотузок, коли їм що зав'язано. Черк. у.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 32.

Випадкові слова

Кволіти, -лію, -єш, гл. Хворать, хирѣть, болѣть. Буде спати — не плакати, буде рости — не боліти, на серденько не кволіти. Н. п.

повністю...

Поседіти, -джу, -диш, гл. = посидіти. Я поседжу й сама в хаті. Чуб. II. 157.

повністю...

Кургон, -на, м. Особаго устройства большая телѣга у нѣмецкихъ колонистовъ, фура. Минули деякі німці на курганах. О. 1862. IX. 120.

повністю...