рішати
Рішати, -ша́ю, -єш, сов. в. ріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Лишать, лишить. А жінка й діти? Адже ти їх усього рішив. 2) Терять, потерять, лишаться, лишиться. Ой не прибуду скоро, жизнь свою рішу. Поки дійшов додому, то чисто всі гроші рішив. 3) Рѣшать, рѣшить. Вас розсудила палата, рішили отамани і війсковий суддя.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 25.
Том 4, ст. 25.