різка
Різка, -ки, ж. 1) Вѣтка тонкая, прутъ. Чухрає різки з берізки, кидає конику під ніжки. Ой різко, різко гільчаста 2) Розга. Битому і різку покажи, то він боїться. 3) Сѣчка, рубленная солома для скота. 4) Мѣра земли: 2 1/2 морга. 5) Раст. Najas major АН. 6) Складка, сгибъ, сборка, морщина. 7) мн. Родъ игры. Ум. різочка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 22.
Том 4, ст. 22.