видко
Видко нар. 1) Видно. Ой погляну в кватирочку — старенького видко. Ніч була темна, нічого не видко. 2) Ясно, свѣтло. Ти, місяцю, світи видко.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 157.
Том 1, ст. 157.