речник
Речник, -ка, м. 1) Ораторъ, витія. І хочуть знати, що від речника почують. Була вже рада, чули вже доволі речей прихильних, речників розумних. Сеймові речники. 2) Представитель, заступникъ, ходатай, адвокатъ. Славних потентатів намістники і речники достойні.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 13.
Том 4, ст. 13.