видати 2
Видати 2, -даю, -єш, гл. Видѣть. А ні слихом слихати, а ні видом видати. Хто в світі не бував, той і дива не видав. Перва сотня виступає, вдова сина не видає. хто видав так говорити? Развѣ такъ можно говорить? ви́дано. Чи то видано, щоб живе мнясо само в рот ускочило? Видано-невидано, якого накидано.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 156.
Том 1, ст. 156.