вигонити

Вигонити, -ню, -ниш, гл. = виганяти. Спитавсь його: чи не схоче він грошей багато взять, аби тільки він їх не вигонив. Рудч. Ск. І. 62. Скот вигонила із города. Рудч. Ск. І. 194.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 153.

Випадкові слова

Позмуровувати, -вую, -єш, гл. Сдѣлать изъ камня, кирпича (во множествѣ).

повністю...

Мазґли́вий, -а, -е. Плаксивый. Вх. Лем. 433.

повністю...

Му́штер, -тра, м. Обучающій военнымъ пріемамъ. А пан муштер таки добре москалів попомуштрував. Васильк. у.

повністю...