прохач
Прохач, -ча, м. 1) Проситель. В-осени багачі, а на весні прохачі. А як би ти завтра став старцем прохачем. 2) Собирающій даянія на постройку церкви.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 488.
Том 3, ст. 488.