протурготіти
Протурготіти, -чу́, -ти́ш, гл. Прогремѣть, простучать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 486.
Том 3, ст. 486.