протікати
Протікати, -ка́ю, -єш, сов. в. протекти́, -течу́, -че́ш, гл. 1) Протекать, протечь, течь. Ой у полю криниченька, вода протікає. По долинах ріки протікають. 2) О посудѣ, крышѣ: давать, дать течь. Паша водянка десь у дні протікає. Треба перекривити клуню, бо вже і в невеликий дощ протікає.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 485.
Том 3, ст. 485.