просіка
Просіка, -ки, ж. Просѣка. Він зробив (у лісі) просіку.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 479.
Том 3, ст. 479.