пропій
Пропій, -по́ю, м. 1) Пропой; пьянство. Заробітку а ніякого! — А на пропій є? Де попаде яку копійку, — все на пропій. 2) Пьяница. Ой я стала приступати, стала його устижати: «Ой пропою, пропою, пропала я за тобою».
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 476.
Том 3, ст. 476.