прозивка
Прозивка, -ки, ж. 1) Насмѣшливое прозваніе. 2) Бранное слово.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 466.
Том 3, ст. 466.