пробужати

Пробужати, -жа́ю, -єш, гл. = пробуджувати. Пробужає свого пана. Чуб. V. 942.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 458.

Випадкові слова

Поборонити, -ню́, -ниш, гл. Запретить. Не поборони, батеньку, хоч за возом побігти. Ном. № 8993. Скілько хоч куштуй, ніхто тобі й не поборонить. Кв.

повністю...

Бедрик, -ка, м. 1) Значеніе непонятно: употребл. въ щедрівці: Щедрик-бедрик! дайте вареник. Чуб. III. 177. Cм. въ томъ же значеніи ведрик. 2) дай боже й на бедрик! Дай Богъ и въ будущемъ. Сквир. у. 3) Насѣк. = сонечко, Coccinella. Cм. бездрик.

повністю...

Помста, -ти, ж. Месть, отмщеніе. Стор. МПр. 32. К. Бай. 84. Його душа кипіла помстою і ненавистю. Левиц. Пов. 12.

повністю...