пробірати
Пробірати, -ра́ю, -єш, сов. в. пробрати, -беру́, -ре́ш, гл. 1) Вырывать, вырвать (часть растеній). Пробрала коноплі. 2) — місто. Очищать, очистить, освободить, приготовить мѣсто. Та пробірайте ж, моя матінко, містечко біля себе, приймайте і пригортайте мене до себе!
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 457.
Том 3, ст. 457.