причепа

Причепа, -пи, об. Придира, назойливый, привязчивый человѣкъ. Черк. у. Оце причепилась причепа. Левиц. І. 417. Уже і сяк, і так мостить, щоб одкаснулась причепа. Грин. І. 293.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 452.

Випадкові слова

Наме́тний, -а, -е. Шатерный.

повністю...

Гря́стиця, -ці, ж. — звичайна. Раст. Dactylis glomerata. Шух. I. 20.

повністю...

Гладенний, -а, -е., Ув. отъ гладкий. Ой гладенна баба. Екатер. у.

повністю...