притичка
Притичка, -ки, ж. 1) Ум. отъ притика. Пішов по вії, выхватив притичку. 2) Колышекъ, которымъ прикрѣпляются въ задней части воза підтоки и підге́рсть. 3) Кусокъ холста, вставляемый вмѣсто болѣе дорогой матеріи, въ юбку, въ то мѣсто, которое закрывается фартукомъ. 4) пт. Glareola melanoptera, тиркуша степная.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 446.
Том 3, ст. 446.