приповість
Приповість, -ти, ж. 1) = приповідка. Приповість в школярів: не вкрав, але достав. 2) Разсказъ. Чуючи од батька страшні приповісти про війни та походи... Од старих людей приповісти такої не чувала, щоб о Петрі бистрії ріки-озера замерзали. 3) Притча. Говорив до них приповістями.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 433.
Том 3, ст. 433.