прикочувати 2
Прикочувати 2, -чую, -єш, сов. в. прикоти́ти, -кочу, -тиш, гл. 1) Прикатывать, прикатить. Прикотив камінюку. Чи вас сюди хвилею прибило, чи духом тихим прикотило? 2) Укачивать, укатать каткомъ. 3) Наваливать, навалить. У вишневім садочку схоронили..-, важким каменем прикотили. 4) Только сов. в., прикатить, пріѣхать быстро. На ярмарок покотила. Прикотила до комори, бере чоботи коркові.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 421.
Том 3, ст. 421.