приколень
Приколень, -льня, м. 1) Небольшой колокъ, прикрѣпляющій жердь къ крышѣ. 2) = прикол. Найди приколень, що коня припинають, і вийми його із землі. 3) Часть кола, вбитая въ землю.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 420.
Том 3, ст. 420.