прикладка
Прикладка, -ки, ж. Насмѣшка, насмѣшливое прозвище, каламбуръ, острота. Жартовливий, на вигадки, на прикладки поперед усіх, тілько його й чутно, од його ввесь регіт где. На вигадки та на прикладки, то й пари йому нема. Ой скажу всім, щоб про тебе веснянки співали, щоб прізвища та прикладки тобі прикладали.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 419.
Том 3, ст. 419.