призволяти

Призволяти, -ля́ю, -єш, сов. в. призволити, -лю, -лиш, гл. Позволять, позволить; соизволять, соизволить. Молода призволила вінчати? К. Бай. 34.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 416.

Випадкові слова

Ґаздонька и ґаздачка, -ки, м. Ум. отъ ґазда.

повністю...

Гу́сла и гу́слі, -сел, ж. мн. 1) Гусли. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! Чуб. ІІІ. 384. На гуслі грає, красно співає. Чуб. ІІІ. 274. 2) Скрипка. Вх. Уг. 234. Въ свадебной пѣснѣ: Гусла гудуть, до двора йдуть. Наряжайся, дівко Марусю, бо возьмуть тебе. Мил. Св. 35. Гусла загули.... Гуляє князь, гуляють гості, ревуть палати на помості. Шевч. 331. Ум. Гу́сленьки. Грин. ІІІ. 473, гу́слоньки, гу́совки. Та все стиха у гуслоньки грає. Мет. 260. Гусовки шмарте до гусевниці. АД. І. 37.

повністю...

Походящий, -а, -е. Передвижной, переносной. Походящий стіл. Зміев. у.

повністю...