пригуляти
Пригуляти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Пріобрѣсть, гуляя. 2) — дитину. Прижить ребенка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 413.
Том 3, ст. 413.