пригрубник
Пригрубник, -ка, м. ? Пани чаї та шпунти п'ють, а ми в пригрубнику знай люльки плюндримо. Cм. грубник 2.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 413.
Том 3, ст. 413.