привілля
Привілля, -ля, с. 1) Приволье, раздолье. На вовків там привілля, — все пущі, а людей нема. 2) Достатокъ. Нема привілля ніякого у його, як же за його йти. 3) бути за привіллям. Быть въ уютномъ удобномъ мѣстѣ. Був за привіллям у вас і я, і коні.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 409.
Том 3, ст. 409.