прасунок
Прасунок, -нку, м. 1) Скорбь, огорченіе, безпокойство. Ой не услишай, Господи, клятьби моєї, що я своїх синів кляла-проклинала: у своїй голові великий прасунок мала. 2) Хай йому прасунок! Чортъ съ нимъ. Нехай йому лихий прасунок, як голодом нам помірать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 402.
Том 3, ст. 402.